Як змінились обов'язки рятувальників під час воєнного стану?
Ми тісно співпрацюємо з військовими, наші хлопці завжди виїжджають туди, де необхідна допомога – на гасіння пожеж, розбір завалів. Всі знають про прильоти ракет, які не оминули і наше місто, ми ліквідовуємо їх наслідки. Є відповідний алгоритм роботи, деталі ми не розповідаємо, з міркувань безпеки. Наші рятувальники на сході України з 2014 року, відбуваються ротації. Це різні види робіт – розбори конструкцій, ремонт дахів, розмінування. І зараз наші хлопці працюють в Чернігівській області. Всі ми пам’ятаємо трагедію в Кременчуці в торговельному центрі "Амстор". Наші хлопці їздили туди на розбори конструкцій, і також наші психологи. Родичі загиблих приходили здавати тест на ДНК, щоб потім можна було ідентифікувати людські останки. Звичайно, атмосфера, ну сказати гнітюча, не сказати нічого. Розповідали місцеві рятувальники, було дуже гаряче, плавилось скло. Пожежа була дуже сильною. Кілька діб розбирали конструкції, багато загиблих цивільних – війна одним словом.
З початком вторгнення до області пішла хвиля переселенців. Як задіяні ви для допомоги їм?
Березень, квітень, та й кінець лютого – ми приймали переселенців, які залишались тут та минали область транзитом. Рятувальники зустрічають автобуси і супроводжують їх від краю області до краю. У місті залишались багато мам з дітками, ми їх запрошували до нашої пожежної частини – з ними працювали психологи, ми їм показували наш музей, і солодкі столи їм робили, щоб хоч на короткий час вони могли забути той жах, який вони побачили.
У музеї є експозиція "Увага! Небезпечно для життя". Ми почали її створювати з 2014 року. Територія України місцями усіяна боєприпасами – ще з часів другої світової війни, ще й додалися сучасні. І от ми створили цю експозицію, щоб показувати діткам, як виглядають такі вибухонебезпечні предмети. Тут у нас є артилерійські снаряди, "Град", наприклад, гранати, протипіхотні та протитанкові міни, але найбільше хотіли показати саморобні, їх зараз дуже багато. Часто їх камуфлюють в іграшках – як тільки ти їх підняв – це відірвані руки-ноги, смерть, шок, страх, біль.
Область зараз приймає евакуйованих з Донеччини, що особисто вам спадає на думку, коли ви про це згадуєте?
Їхні очі наскільки змучені. Деякі історії вражають. Наприклад, от така бабуся, інтелігентка, не ходить, наші рятувальники поклали її до швидкої, вона дуже нервувала, бо приїхала із собакою, досить великою. Вона її не залишила, і на пероні не могла тримати її весь час у полі зору, й дуже-дуже нервувала, зі сльозами на очах питала, де вона. Коли ти це бачиш на власні очі, мурашки по тілу, але й розумієш, що українці – це нація з величезним серцем.
Розкажіть про нову експозицію у вашому музеї.
Зараз створюємо експозицію "Відлуння війни". Написали дату початку війни, і є місце, куди ми впишемо дату перемоги. Плануємо тут показувати свідчення того, як рятувальники працювали в Бучі, Бородянці, Харкові, Гостомелі, Чернігові. Будуть уламки ракет, які прилітали до нас. Коли пройде багато років після перемоги, можна буде прийти сюди, і згадати цей страшний час, який почався 24 лютого 2022 року.
